Труба прямокутна - вона ж труба профільна - є досить поширеною різновидом продукції трубних заводів. Тільки, на відміну від круглого аналога, цей вид труб цікавий не сантехнікам, а монтажникам - фахівцям зі складання металоконструкцій.
Обширний сортамент прямокутних труб, наповнений безліччю типорозмірів подібних виробів, дозволяє отримати вже сформований елемент металоконструкції. Простіше кажучи, будь-яку заготовку для будь-якої ділянки металоконструкції можна просто відрізати від стандартного мірного відрізка прямокутної труби потрібного перетину.

Тому прямокутні профільні труби користуються не меншою популярністю, ніж їхні круглі аналоги. Виробництво прямокутного прокату за своїми обсягами цілком порівнянно з виробництвом круглих труб. А за якісною продукцією стоїть справжня черга.

З чого роблять профільні труби?
Основний матеріал для виробництва прямокутної труби - це конструкційна сталь. Конкретні марки стали вказані у відповідному Гості. Як виняток, до сортів конструкційної сталі можна додати ще й нержавійку - сталь, леговану хромом. Таке обмеження у виборі конструкційного матеріалу для прямокутної труби пояснюється високою пластичністю сталі.

Адже профільний прокат отримують всього двома способами:
• формування профілів труби тиском, з наступним зварюванням
• Куванням труб круглого перерізу
Обидва способи базуються на обробці тиском, який неприйнятний для тендітних, непластічних матеріалів. Причому зварна сталева прямокутна труба випускається у великих обсягах, ніж кована продукція. Адже останній спосіб виробництва профільних труб обійдеться набагато дорожче, ніж зварена технологія. Та й товщина стінок у кованих труб більше, ніж у зварних аналогів.

Тому, з точки зору оптимізації ваги майбутньої металоконструкції, легкі сталеві прямокутні труби зварного виробництва будуть переважно важких, кованих виробів.
Куди витрачають профільний прокат?
Сфера застосування профільного прокату охоплює практично весь світ металоконструкцій: від ажурного сталевого декору до силових каркасів складної форми. Причому своє місце в цьому світі знайдуть і непрезентабельні труби з конструкційної сталі, і більш привабливі нержавіючі прямокутні труби, які можна використовувати для вирішення найрізноманітніших завдань.

Наприклад, хорошим варіантом для нержавійки може бути відкритий каркас предмета меблювання. Добре відшліфовані, нержавіючі прямокутні труби - сортамент трубних заводів припускає створення і такого виду продукції - впишуться в практично будь-яку інтер'єрну стилістику.
Крім того, з нержавійки можна зробити сходи, перила, грати і так далі. Причому труба з нержавійки виживе не тільки в тепличних умовах внутрішнього середовища будинку, а й на вулиці - під дощем, снігом і вітром. А це означає, що труби прямокутні нержавіючі - ГОСТ 8645-68 - є практично ідеальним матеріалом для зовнішніх каркасів.

Легований 20 відсотками хрому метал зможе протистояти не тільки тривіальним опадам, а й сильно концентрованим кислотам!
Труби з конструкційної сталі використовують при складанні прихованих каркасів, що не контактують з агресивними середовищами. Вони не здатні чинити опір корозії, тому після складання такі каркаси гарантують зносостійкими, антикорозійними покриттями. Тому, в разі необхідності постійного оновлення такого покриття, каркас з дешевої конструкційної сталі обійдеться набагато дорожче варіанту з нержавійки.

Як стикують профільні труби?
Стиковка труб прямокутного профілю реалізується декількома способами, а саме:
• Монтажем на зварювання;
• Монтажем на з'єднання під болт;
• Монтажем на муфту.

Причому способи стикування не залежать ні від розміру перетину, ні від конструкційного матеріалу труби.
зварне з'єднання
Монтаж труб на зварювання придатний для будь-яких варіантів з існуючого сортаменту прямокутних труб. За цією технологією з'єднують і нержавіючі, і конструкційні труби.
Перевагою зварного монтажу є висока міцність подібного з'єднання. Адже один квадратний міліметр зварювання витримає навантаження в 40 кілограм. Тому при складанні силових каркасів або навантажуються елементів металоконструкцій у монтажу на зварювання попросту немає альтернатив.

Недолік такого методу полягає в необхідності придбати досить дороге устаткування - зварювальний апарат. Крім того, до апарату потрібен ще й кваліфікований працівник - зварювальник. Адже міцність шва залежить не тільки від технології, а й від уміння майстра зварника. Неякісний шов, накладений з помилками, не витримує навантаження на злам, ламаючись буквально одним рухом руки.

Болтове з'єднання
Стиковка труб на болти передбачає розсвердлювання тіла труби під монтажний отвір. Причому дана операція порушує не тільки цілісність, але і жорсткість всієї конструкції. Тому з'єднання під болт в навантажуваних вузлах металоконструкції не використовується.
Втім, в малонагруженних або декоративних конструкціях з металу цей спосіб сполучення труб досить затребуваний. До того ж, болтове з'єднання не потребує серйозного обладнанні, а його реалізацією може зайнятися навіть домашній майстер.

З'єднання на муфту
Цей спосіб монтажу затребуваний тільки у випадку стикування тонкостінних труб. У даному випадку елементи металоконструкції стикуються за допомогою особливих муфт - перехідників. А сама стиковка нагадує розтрубне з'єднання елементів безнапірного трубопроводу. Перевагою монтажу на муфту є надзвичайно простий спосіб реалізації такого методу стиковки. Адже в даному випадку трубу просто потрібно вставити в потовщення (розтруб) на муфті. Зрозуміло, ні складні інструменти, ні кваліфіковані працівники, в даному випадку, не потрібні.

Найчастіше муфтовий монтаж можна побачити при складанні систем вентиляції. Саме там використовуються і тонкостінні профільні труби, та аналогічні муфти. У навантажених або малонагруженних металоконструкціях такий спосіб монтажу неприйнятний.